24 серпня розпочинаються XVІ Літні Паралімпійські Ігри в Токіо. Вони стануть сьомими для української збірної. У складі команди майже 150 спортсменів та спортсменок, з них – чотирнадцять з Донеччини. Розповідаємо про найтитулованіших спортсменів і спортсменках, у яких великі шанси завоювати медалі в Токіо.
Хто представить Донецьку область
Велосипедний спорт (ураження опорно-рухового апарату): заслужений майстер спорту України Єгор Дементьєв (Слов’янськ).
Академічне веслування (ураження опорно-рухового апарату): майстер спорту України міжнародного класу Ярослав Коюда (Слов’янськ).
Легка атлетика (порушення зору, ураження опорно-рухового апарату): майстри спорту України міжнародного класу Юлія Павленко, Володимир Пономаренко, Микола Жабняк, спортсмен-лідер – заслужений тренер України В’ячеслав Понька, який супроводжуватиме на змаганнях Юлію Павленко (усі – Бахмут);
Плавання (ураження опорно-рухового апарату, вади зору, вади розумового та фізичного розвитку): майстер спорту України Юрій Дворський (Слов’янськ), майстри спорту України міжнародного класу Василь Крайник (Маріуполь), Андрій Трусов (Слов’янськ), заслужені майстри спорту України Олександр Комаров, Ярина Матло, Ярослав Семененко, Данило Чуфаров (Маріуполь), Сергій Кліпперт, Віктор Смирнов (Слов’янськ).
Супроводжуватимуть спортсменів у Токіо заслужені тренери України з Донеччин Віктор Лис (Бахмут) та Андрій та Світлана Казначеєви (Слов’янськ).
Девіз Паралімпіади – United by emotion – «Об’єднані емоцією». А національної паралімпійської збірної України – «Ваша підтримка – наша перемога!»
Віктор Смирнов побореться на шістьох дистанціях
Віктор Смирнов в столиці Японії буде одним з прапороносців Паралімпійської збірної. Він є Героєм України, заслуженим майстром спорту з плавання серед спортсменів з порушеннями зору, п’ятиразовий чемпіон, срібний та бронзовий призер ігор-2004 у Афінах, триразовий бронзовий призер ігор-2008 у Пекіні, чемпіон, срібний та бронзовий призер ігор у Лондоні, срібний призер ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро, багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів світу та Європи.
Спортсмен народився в Донецьку, йому 35 років. У дев’ятирічному віці в результаті нещасного випадку втратив зір. Хлопчик поставив собі за мету отримати бертолетову сіль з шахтарських саморятівників, знайдених на покинутому складі закритої шахти. Відвологла сіль вибухнула. Добре ще, що рознесло тільки один прилад, – це і врятувало життя Вікторові.
«З початком війни живу в Слов’янську. Це для мене не чуже місто. З 2001 до 2005 року тут навчався в спеціальній школі-інтернаті для сліпих та слабозорих дітей. А до цього навчався в Донецьку, в вечірній школі при Українському товаристві сліпих. До Слов’янська переїхав через плавання – мої тренери Андрій Вікторович та Світлана Михайлівна Казначеєви саме звідси».
У 19 років Віктор стає членом збірної команди України з плавання серед спортсменів з вадами зору. Паралельно із спортом він приділяє час і навчанню: в 2010 році закінчує економіко-правовий факультет Донецького національного університету за спеціальністю «Правознавство», роком пізніше – магістратуру в Донецькому державному університеті управління за спеціальністю «Інтелектуальна власність». А рік тому Смирнов отримав ступінь магістра та диплом з відзнакою на факультеті фізичного виховання в Донбаському державному педагогічному університеті.
За свої перемоги, а саме за 5 золотих і по однієї срібній та бронзовій медалей з Паралімпіади в Афінах, Віктор отримав трикімнатну квартиру в Калінінському районі Донецька. Сталася подія чомусь через 5 років після тріумфу. Також Віктор працює над дисертацією про становлення та розвиток паралімпійського спорту України.
«У подарованій квартирі я навіть не встиг зробити ремонт, оскільки почалася війна, тому я переїхав до Слов’янська. На той момент із своєю дівчиною Юлією. Зараз ми подружжя, весілля зіграли ще в 2016-му. Так співпало, що місце роботи, де працює дружина, у розпал бойових дій з Донецька перевели в Слов’янськ, а я міг повноцінно продовжувати тренуватися».
Зараз Віктор весь час приділяє спорту – він працює спортсменом-інструктором з плавання серед спортсменів з порушеннями зору штатної збірної команди України. У вересні 2019-го паралімпійський чемпіон отримав ключі від квартири в Слов’янську, її придбали за кошти обласного та міського бюджетів.
Настрій перед виступом в Токіо у Віктора бойовий. Каже, що плавання – це спорт для молодих, але в 35 років він може показати результат і вибороти медалі. Виступати паралімпієць буде на шістьох дистанціях: 100 метрів на спині, 200 метрів комплексним стилем (по 50 метрів брасом, на спині, брасом і кролем), 100 метрів брасом, 400 метрів вільним стилем. Віктор каже, що його улюблений стиль – плавання на спині.
Своїми конкурентами за медалі Віктор бачить спортсменів з Китаю та США.
«Про завершення спортивної кар’єри ще не думав. Подивлюся, як виступлю в Токіо, і вже по результатам буду планувати подальше своє життя».
Чинна чемпіонка Європи Юлія Павленко націлена на «золото»
Від збірної Донецької області на Паралімпіаду їдуть лише дві жінки, серед них Юлія Павленко з Бахмута, нещодавно вона відсвяткувала тридцятиріччя. Бахмутчанка є новоспеченою чемпіонкою Європи з легкої атлетики серед спортсменів з порушеннями зору. У змаганнях на початку червня цього року в польському місті Бидгощ Павленко разом зі своїм гайдом та тренером В’ячеславом Понькою відразу захопили лідерство встановивши рекорд чемпіонатів Європи на дистанції 100 метрів – 13.29 с. У фіналі стометрівки наш дует підтвердив статус лідерів та переміг з часом 13.31 с.
У другий день змагань Юлія виступала в найсильнішому зі своїх видів – стрибках у довжину. Вже у першій спробі показала результат 4.86 метрів, який так і не змогли перевершити суперниці. Третя спроба для Юлії виявилася найвдалішою – 4.91 метри. Цей результат також став новим рекордом чемпіонатів Європи у 11 класі.
Саме в цих дисциплінах майстер спорту України міжнародного класу буде виступати в Токіо. Для Юлії – це четверта Паралімпіада. Попередні змагання для неї були невдалими, жодної медалі не здобула: восьме місце в Пекіні, четверте – в Лондоні та сьоме – в Ріо-де-Жанейро. В Токіо Павленко їде з бойовим настроєм – жителька Бахмута націлена на здобуття «золота».
Перед Паралімпійськими іграми Юлія була на зборах в Туреччині та в столиці України. Завжди разом з нею її тренер В’ячеслав Понька.
«Потім дізналися про Донецький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт». В 2006 році від центру поїхала на області змагання серед спортсменок з вадами зору. І перемогла. В наступному році поїхала на чемпіонат світу в Бразилію – і здобула бронзову медаль».
Потім були ще нагороди: бронза чемпіонату Європи-2009, срібло чемпіонату Європи-2012, бронза чемпіонату світу-2013, срібло чемпіонату світу-2019.
Після Пекіну та Ріо-де-Жанейро, каже Юлія, вона вже не боїться токійського клімату. Спортсменка впевнена, що їй вдасться швидко адаптуватися в Японії.
«Мої головні конкурентки на цієї Паралімпіаді – Бразилія та Китай. Бразильянки – це золота та бронзова переможниці Ігор в Ріо-де-Жанейро, а китаянці я програла 3 см на чемпіонаті світу в 2019 році».
Ярослав Коюда їде в Токіо за перемогою
33-річний Ярослав Коюда живе в Слов’янську. Займається академічним веслуванням. На Паралімпіаді буде виступати в парному змішаному екіпажі разом зі спортсменкою з Дніпра Світланою Богуславською. Саме з нею майстер спорту України міжнародного класу в 2020 році зайняв друге місце на чемпіонаті Європи серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. У Ярослава немає лівої ноги, причиною ампутації стала злоякісна пухлина.
«Захворів у 17 років. Першу операцію зробили за рік. А під час другої операції ногу вже довелося відрізати. Мені тоді було 19 років. Я займався боксом, а ще ходив до спортивної зали, качався. Одного разу проходив повз Т-гріфа, яким качають спину, і ногою зачепився за нього. Травмував ногу трохи вище стопи. Було боляче, але ні рани і навіть синця не було. Лікарі потім пояснили, що після травми пішло відшарування м’язів від кісток».
Як прийшов в професійний паралімпійський спорт, Ярослав каже, що не сам обрав академічне веслування, а воно обрало спортсмена. Але починався шлях з плавання.
«Мій друг Сергій Кліпперт, він паралімпієць і теж їде в Токіо, займається плаванням. Ми познайомилися 17 років тому. Коли в 2008-му він дізнався про те, що я залишився без ноги, запропонував разом з його командою зайнятися плаванням. Сергій домовився з тренером. Я спробував, сподобалося. Продовжував тренуватися 2,5 роки. Чесно кажучи, плавання важко мені давалося».
На одному з чемпіонатів України в Євпаторії Ярослава побачили тренери паралімпійської збірної з академічного веслування і запропонували спробувати свої сили в цьому виді спорту.
«Андрій Вікторович Казначеєв з розумінням поставився і відпустив на тренування до Дніпра. Повернутися додому я завжди міг».
В 2001 році Коюда прибув в Євпаторію на перші збори. Як і з плаванням, спробував і йому сподобалося, але результати були кращими. За рік житель Слов’янська переміг у спортсменів, які довгий час займалися веслуванням.
Для Ярослава Паралімпіада в Токіо друга в спортивній кар’єрі. В 2016 році в Ріо-де-Жанейро виступав в міксованій парі, посів 5-те місце. В Токіо Ярослав їде з іншою партнеркою. Разом із Світланою Богуславською він здолає відстань 2 км.
Ярослав Коюда націлений привезти до Слов’янська золоту медаль. Конкуренцію можуть скласти спортсмени з Великої Британії, Нідерландів та Австралії.
За інформацією сайту svoi.city
